На початку війни, що йде вже 9 років, ракета, випущена російськими військами у новорічну ніч, назавжди змінила життя 15-річної Насті і її брата, вбивши батька та зруйнувавши будинок. Уже п’ять років вони живуть в шахтарському місті Торецьку на лінії розмежування за 500 метрів від фронту. Дівчина зрідка ходить у напівзруйновану школу, слухає музику та збирає металобрухт з родичами, щоб вижити. Її молодший брат, який народився вже після початку війни, і не знає, що таке мирне життя, збирається до першого класу. Він любить залазити на купу кісток, щоб спостерігати захід сонця, поки вітчим копає могили, щоб заробити грошей на новий костюм і рюкзак для хлопця. Звучить, як футуристична вигадка, але на превеликий жаль, це сувора реальність, у якій досі живуть десятки тисяч українських дітей.